National Catechetical Commission Report to the Patriarchal Catechetical Commission

Ukrainian Catholic Metropolia of Canada

NATIONAL CATECHETICAL COMMISSION

REPORT TO THE PATRIARCHAL CATECHETICAL COMMISSION

August 27, 2012

Mission, British Columbia


INTRODUCTION

To fully understand the report that follows, we must first look briefly at the historical, social and cultural context in which catechetical instruction is delivered to the faithful of our Church in Canada.

Ukrainian Catholics, currently numbering some 110,000 (down from 201,957 in 1990 in spite of massive immigration), are scattered throughout the vast expanse between the Atlantic and Pacific oceans. Within the five Eparchies, there are 390 parishes (2008 statistics) in Canada, which is twenty times the size of Ukraine.

A large percentage of these are very small parishes of a dozen faithful found in small rural communities and the prairies of Manitoba, Saskatchewan, and Alberta – their churches built by early immigrant farmers.  Priests in these provinces serve as many as seven to ten parishes.  Most faithful are concentrated around a few large centers:  Montreal, Ottawa, Toronto, Niagara Region, Winnipeg, Saskatoon, Regina, Edmonton, Calgary, and Vancouver.

Our parishes serve 3rd and 4th generation Canadians as well as 4th wave Ukrainian immigrants who come from various cultural backgrounds:  Polish, Serbian, Siberian, and other former Soviet (Russian-speaking) countries and, of course, Eastern and Western Ukraine. More and more “mixed” marriages and converts from other faiths, among whom, are discontented Roman Catholics, add another dimension to our parish communities.  Language issues (Ukrainian, English, French) and calendar issues (Julian, Gregorian – sometimes both in one parish!) add to the challenges posed by distance.  When a parish community splits along language and/or calendar lines, the essential aspect of belonging to “one Body of Christ”, united in prayer as one family, is lost.

Along with the rest of the world, our Church in Canada is experiencing a declining birth rate (generally fewer and fewer baptisms) and disinterest in things religious.  Financial concerns (working to establish roots in Canada, working more to have more, working two jobs to make ends meet) divert attention from spiritual to material needs and desires.  Sports (such as hockey) and social activities often take precedence over worship, even on Sundays. This is a serious concern, for to be effective, catechesis must be rooted in the experience of Christ through liturgical worship in community.

Early conflicts between Catholics and Orthodox, confusion in identity and a feeling of inferiority (not Roman Catholics and not Orthodox – who are we?) contributed to the loss of many faithful who became either Roman Catholic or Orthodox, or fell away from the faith altogether. For decades, Roman Catholic catechetical materials were used to educate our children. It is no wonder they felt very much at home in the Roman Church. The Liturgical life of our Church became very westernized.  Vespers and Matins virtually disappeared in most parishes, depriving the faithful of a rich source of catechesis found in the texts of those services.

Perhaps this brief and inadequate overview will help somewhat in understanding the unique challenges of catechetical instruction in Canada and appreciate that much more the success that has been achieved in spite of the obstacles.

The Canadian National Catechetical Commission (CNCC) is made up of the Eparchial Catechetical Directors from our five Eparchies: Vera Chaykovska and Vickie Adams (Archeparchy of Winnipeg), Fr. Andrii Chornenkyi (Eparchy of New Westminster), Gloria Green and Sr. Emmanuela Kharyshyn, ssmi (Eparchy of Edmonton),  Sr. Marijka Konderewicz, ssmi and Sr. Bonnie Komarnicki, ssmi (Eparchy of Saskatoon and co-directors of the CNCC),  and Iryna Galadza (Eparchy of Toronto and Eastern Canada).  His Grace, Metropolitan Lawrence Huculak is the Spiritual Director of the CNCC  and Fr. Stephen Wojcichowsky is its advisor.  This commission meets annually, usually in Winnipeg.

The Mission Statement of the CNCC reads as follows:

The Mission of the Ukrainian Catholic National Catechetical Commission, mandated by the Ukrainian Catholic Bishops of Canada, is to provide leadership in promoting effective catechesis in the Ukrainian Catholic Church at every level:  local, eparchial, and national.

Each eparchy in Canada has a Religious Education – Catechetical Resource Center and (except for Toronto) is located in or near the Eparchial Offices.  Only three have full or part-time regular staff, while the others, are run by volunteers.   At these centers, libraries of resources (books, manuals and audio-visual materials) are organized for use in parish catechetical programs.  Samples of student books and teacher manuals from various publishers and in both languages are available for review.  Enrichment materials for catechists and adult education materials are also available.  Pastors and catechists are offered assistance in designing a catechetical program that fits the unique needs of their parish.  Displays of new resources are sometimes taken to clergy conferences.  Home-schooling parents are another group that benefits from the resources at the center. Some centers publish seasonal or monthly newsletters for distribution to parishes and offer an electronic version, which contains links to good internet resources.  In essence, these centers provide support to pastors and catechists in parishes and Ukrainian Catholic schools. Some go further in organizing educational workshops for clergy on current issues such as bioethics or eparchial wide events such as a series of talks for adults, children’s camps and even marriage preparation programs.  The Edmonton office runs a Grief Share program and Sr. Marijka offers spiritual direction though the Saskatoon office.  The Toronto Center has mailed out information packages to all pastors on Contraception, Natural Family Planning and Reproductive technologies and organized a Clergy Study Day in Bioethics.  Thus, our Catechetical Centers often reach beyond the basic mandate of the office to fulfill other educational and spiritual needs.

Catechist Formation in Canada is a tremendous challenge. Only the Eparchy of Saskatoon has managed to maintain an ongoing Lay Formation Program by joining the program of three Roman Catholic Diocese and the Aboriginal Roman Catholics. It  requires a commitment of 10 weekends per year, for two years and is currently in year one with its sixth group.  Sisters Bonnie and Marijka organize lecturers on Eastern Christian Studies for the 16 Ukrainian Catholic participants at these weekends. Half of the graduates of this excellent program have become catechists.  In spite of the tremendous energy the Sisters put into Lay Formation, it is very tenuous, since it relies on funding from the Roman Catholic organization Catholic Missions in Canada. The funding is granted one year at a time and could be suspended at any time. There have been hints that that time is coming as other, poorer churches need support.  If the funding disappears, so does the Lay Formation Program.

Very few parishes are fortunate enough to have a Sister Servant or a monastic involved in the parish catechesis. Most are fortunate to find volunteers willing to dedicate their time to preparing and delivering a program, much less travel often great distances to attend formation classes. At best, some attend occasional workshops which are held in all eparchies.  Volunteers are often professional teachers, deacons, seminary graduates or clergy wives who are able to do an excellent job with the help of good teacher manuals and resources. Catechists are encouraged to attend the Metropolitan Andre Sheptytsky Summer Institute or take “on-line” courses through the year. There is no national certification system for catechists. The parish pastor is ultimately responsible for ensuring the catechist in his parish has the appropriate knowledge and resources to deliver a good program.

All teachers working in the Roman Catholic School System (Alberta and Ontario) must have completed a course in Religious Education.  Teachers in the Eastern Rite Schools within this system take the same course, but there is no requirement for supplemental courses in Eastern Christian Tradition, thus many teachers (some of whom are Roman Catholic and others who are not practicing members of the Church) are ill equipped to present the faith in the context of Eastern Spirituality. Staffs in these schools receive instruction at little workshops on Professional Development Days or at staff meetings, but these are hardly adequate.  Schools that are fortunate to be visited by priests receive valuable support from them, but it is not consistent, as pastors often lack the time required for school visits.  Catechetical libraries in the schools are minimal and often gather dust, as teachers are so overburdened with responsibilities, that they rarely have time to delve into materials beyond the manual for the student books that are being used. School boards have strict guidelines on the amount of time and money that can be spent on professional development, which limits the kind and amount of support they can be given within the school year.

A variety of Catechetical Programs for all age groups (including adults) have been developed within our eparchies, responding to the particular needs of parishes within them.  These needs are so diverse, that much creativity is needed to fulfill them.

Children’s programs vary from traditional classes organized by age to mixed age group instruction.  Traditional classes are mostly found in day schools and larger city parishes.  Most use the God With Us series, which is extremely practical, because it exists in both Ukrainian and English.  Some use excellent supplemental materials from OCEC (Orthodox Christian Education Commission), especially for First Confession preparation.

Due to small numbers of children in small city and rural parishes (anywhere from one or two children to 15 or 20 if lucky), a “one-room school” approach is used with teachers having to put together a special curriculum appropriate for all.  Often, a thematic approach is used, for example:  Old Testament/New Testament stories, feasts of the year, icons, church history, Mysteries (Sacraments) of the Church, etc.

Various kinds of “camp” experiences have been successful in providing children and youth with good catechesis, especially for those who have no access to parish or school programs.  “Break for Jesus” (an annual, week-long spring break camp) and “Fun in the Sun With the Saints” (a week-long annual summer day camp) both in the Toronto Eparchy, have become so successful, that they cannot accommodate all the children that would like to attend. Summer camps are also run in New Westminster, Edmonton and Saskatoon Eparchies.  Some parishes in the Winnipeg Archeparchy run their own summer program.  Experience has shown that these weeklong camp experiences are often more beneficial to children than sporadically attended Sunday School Classes.

Unfortunately, most parishes only offer catechism classes for children up to the eighth grade and many only through grade two (First Confession).   Many youth receive religious instruction in Roman Catholic High Schools, in provinces where they exist.  In parishes, instruction of youth often takes the form of retreats, camps or less formal gatherings, where a catechetical talk is part of a wider program.  Altar Servers and Children of Mary meetings also include catechesis. In some eparchies, the Youth Ministry Office is responsible for providing support to educational youth programs in parishes.  UNITY, a national youth pilgrimage/retreat and World Youth Days are an inspiration to our youth, who mature in faith through these events.

More attention has been given to Adult Catechesis in recent years, as adults themselves have expressed interest and desire to grow in knowledge of their faith.  On the parish level, monthly lectures, Bible Study groups and book and movie clubs have provided this opportunity without requiring a major commitment in time which is often a problem for working adults – especially parents.  Some parishes provide catechetical CDs and DVDs for parishioners to borrow.  These are especially popular and effective, as they can be used at home when time permits or listened to in the car during long drives to work.  Some parishes have borrowing libraries or host Book Fairs, offering an excellent selection of spiritual literature. Occasionally a series of talks is organized, as was in Winnipeg last year, with five different churches each hosting a day-long session on a different topic.  Parishes in The Toronto Eparchy have found that these talks are especially successful when connected to a liturgical service such as Vespers.

Parents are encouraged to take on the role of catechist in the home – the Domestic Church.  They are offered materials that help them teach their children about major feasts and fasts and the traditions attached to them.  Publications such as Soul Food offer short, easy to understand bits of catechesis, that teach families how to live the faith in the Canadian cultural setting.

Intergenerational Programs address the catechetical needs of all three age groups – children, youth and adults.  Generations of Faith, modeled on a Roman Catholic program, is designed to bring parish families together for a faith and community building experience.  It includes prayer, a meal, various learning activities and a take-home package of follow-up materials.  Each year’s sessions of the five year cycle address a particular theme such as the Mysteries of the Church, Feasts and Fasts, Liturgy etc.  Three parishes in Saskatoon run the program on their own, while the Office of Religious Education runs it for four rural parishes.  In New Westminster, the Religious Education Center runs a GOF session each year for the Eparchy, with various parishes participating in it together. The Montreal Deanery organized a session for that city’s parishes. GOF sessions require trained facilitators who need to spend a fair amount of time in preparation.  Some have found the instructions in the packaged program difficult to follow and lacking in information.  Some activities were found to be difficult to implement in the space and time they had available.  Thus, GOF almost always requires time consuming modification.  It is well worth the effort, but few parishes have the human resources to run the program of six to eight sessions per year.

Whole Parish Catechesis is another way some parishes address educating all age groups.  It works well on a Sunday as most of the parish community is present for Divine Liturgy anyway.  After Liturgy and a brief snack, children and youth go to their respective groups for a lesson, while the adults are invited to enjoy their coffee as they listen to the forty-minute presentation prepared for them. Often, supplementary reading materials are offered. The informality and flexibility of this approach, which does not demand a great commitment of time, is very appealing to this generation of adults. Though monthly sessions hardly seem adequate, they are doable and have a cumulative effect over the years.

Interaction of our Eparchial Catechetical Offices with other eparchial organizations like the Women’s Leagues and with Youth Ministries, which can benefit from the materials in the resource centers, is an important part of our ministry.  Where day schools exist within the Roman Catholic School System, we have brought together principals from these schools to address common concerns.

Building good relationships with our Roman Catholic brothers and sisters is another important role of our catechetical centers. Tours of our churches and educational materials are offered to Roman Catholic schools and parishes that are interested in learning about the Ukrainian Catholic Church.

The Metropolitan Andrey Sheptytsky Institute of Eastern Christian Studies, is vitally important to our Church in Canada.  It is a tremendous resource for our catechists who are encouraged to attend the Summer Institutes offered in Ottawa and Edmonton or to take the on-line courses offered.  Our National Catechetical Commission has a special relationship with MASI, as its director, Fr. Stephen Wojcichowsky, fulfills the role of advisor to the commission.

The Canadian National Catechetical Commission’s relationship with the Patriarchal Catechetical Commission is a relatively new and very welcome one.  Members of our commission have helped in developing catechetical materials in Ukraine and taught sessions at the Catechetical Institute.  A very short time later, the Patriarchal Commission oversaw the publication of Ukrainian language materials that would become very useful to us in Canada as immigration from Ukraine was increasing. By translating into Ukrainian some of the excellent Orthodox catechetical materials we had been using in Canada, the Patriarchal Commission legitimized their use in our Church. Most important is the inspiration that the Patriarchal Catechetical Commission provides in its zealous development of catechetical materials such as the new catechism and program for the catechumenate designed specifically for our Church.  Its outreach to our Catechetical Commissions in Canada (and other countries) has dispelled the feeling of working in isolation and given us a sense of identity in belonging to the greater Church.

Catechesis in Canada faces great challenges yet has experienced much success.  Some of these have already been referred to and a description of the rest will conclude this report.

In the past, faith informed culture, but unfortunately in Canada the reverse is true today.  Ukrainian Catholics, immersed in this secular and pluralistic society, are challenged to take out of it what is good.  In homogenous Ukraine, the entire country celebrates major feasts at the same time.  Religious celebrations are part of the culture.  Even those of little or no faith are surrounded by celebration and cannot ignore it.  In Canada, our Church is a very small fish in a very large pond.  Here, celebrating feasts takes conscious effort and much planning in taking time off work, for example, if celebrating on the Julian calendar.  Weekday feasts are ignored or moved to Sundays and the catechesis imbedded in the texts of the feasts is lost.

Canadian faithful need to be educated and re-educated in regards to our Eastern Christian identity.  This is a difficult process in a setting where the church has spent decades trying to develop an identity and seems, in many areas, to have lost it in the process.  Circumstances such as one priest serving several rural parishes, left no time for anything but the bare essentials in liturgical life – basically Divine Liturgy, often shortened so the priest could rush off to the next parish.  It forced practices such as the plaschtsianytsia being carried in procession on Pascha morning, since there was no Great Friday Service. Eventually, these practices became the norm, deeply ingrained in the life of the faithful.  A rich liturgical life is the core of catechesis.  Without it, catechesis remains in the head and doesn’t reach the heart, where a lasting faith takes root.

New catechetical resources are desperately needed to accomplish the necessary education and re-education in a uniform manner throughout Canada.  For this, a National Curriculum Development Office is Essential.  Although materials developed in Ukraine have been helpful, they need to be translated and modified to accommodate a different cultural context.  An example of this is the beautiful workbook for preparing children for first confession.  It presumes the child has never received Holy Communion, since the practice of communicating children from Baptism onward is not a standard practice yet in Ukraine. In Canada, this ancient practice has taken root and is increasing, thus a preparation text must address this practice and focus on the transition to receiving as a child that now takes full responsibility for his/her actions.  Even within Canada there are cultural differences between eastern and western provinces, which must be considered.  A national curriculum is needed to balance out these differences and work toward a more uniform approach.

Developing and publishing curriculum takes money, a scarce commodity in our eparchies.  By the time our Bishops pay their dues to the Canadian Council of Catholic Bishops (for publishing materials we can not use) and to the Patriarchal Synod, there is little left for funding programs locally.  Appeals for funds much needed for education in Ukraine over past years have diverted attention from the support needed at home. Perhaps appeals for funding the needs of the Global Church need to be balanced with the needs of the local Church.  Most catechetical directors and their staff (if any) are volunteers who often have other responsibilities.  There is no stability in this arrangement, as their time is limited.  The reality is that, if we want to see the catechetical ministry grow, it needs funding applied to full time human resources.  Were it not for grants from Canadian Missions or donations from Women’s Leagues to supplement what the Bishops can afford, our offices would not even have the meager funding that exists today.

In spite of these financial challenges, catechesis in Canada is moving forward and building on the historical work of the Sister Servants of Mary Immaculate.  It is no wonder that progress is being led by women of their order, Sr. Luiza in Ukraine and Sisters Bonnie and Marijka in Canada, who head our National Catechetical Commission.  The establishment of the NCC and its regular meeting has been instrumental in inspiring individual directors to maintain this momentum of a growing catechetical ministry.  New resources and ideas are shared at these meetings.  Common problems are discussed and often solutions emerge (surely through the action of the Holy Spirit).  Most importantly, the exhaustion and discouragement we all experience is dispelled in the grace filled interaction of our members.

Much has been accomplished while creatively working within our means. There has been a great increase in programs for adults.  Eparchial wide programs are growing, much to the credit of our Bishops, who have been very supportive of these initiatives and encouraged more extensive catechesis for those preparing for receiving the Holy Mysteries of Baptism and Marriage.

More and more parishes are embracing the diversity of their membership and have found ways of responding to their varying catechetical needs.  The Liturgical renewal that is slowly taking place throughout Canada has brought about greater participation from the faithful, as texts are provided in English as well as Ukrainian.  The younger generations are slowly embracing old and forgotten traditions, giving them new life in Canadian culture.  They are drawn to more traditional forms of fasting and more “exotic” services, such as Liturgy of the Pre-Sanctified Gifts.  These are the result of hard work on the part of pastors and catechists and a general interest of the young in what is pure and authentic.

The positive influence MASI has had in educating the faithful cannot be overlooked.  This institution has made studying Eastern Christianity accessible to all, whether through the regular credit program, the Summer Study Days, the Summer Institute, or distance education.  The annual Study Days are particularly successful in encouraging people from all walks of life and backgrounds (Roman Catholics and Orthodox as well as Ukrainian Catholics) to learn more about our Church and grow in faith through the liturgical services offered during these days of lectures and workshops.

Through common catechetical endeavors, our Church’s relationship with the Roman Catholic Church has grown.  Roman Catholics are interested in knowing more about our Church and experiencing worship in our tradition.  They often approach our catechetical centers for information and welcome invitations to join us at a liturgical service.  We have come a long way from being looked upon suspiciously and being questioned about whether we are really Catholic.

We take joy in the accomplishments of past years for the Glory of God and we trust in the guidance of the Holy Spirit as we embrace our challenges.  We await with excitement, the English Translation of Christ, Our Pascha and look forward to all the new opportunities it will offer in our catechetical programming.  We thank the Patriarchal Catechetical Commission for all your efforts and especially for your interest in our work in Canada.  You are an inspiration to us, and a joy to work with.  May God grant you Many Years and continued success!

This report is based on information submitted in eparchial reports

by the following directors:

Vera Chaykovska and Vickie Adams (Archeparchy of Winnipeg)

Fr. Andrii Chornenkyi (Eparchy of New Westminster)

Gloria Green and Sr. Emmanuela Kharyshyn, ssmi (Eparchy of Edmonton)

Sr. Marijka Konderewicz, ssmi and Sr. Bonnie Komarnicki, ssmi

       (Eparchy of Saskatoon and co-directors of the CNCC),

Iryna Galadza (Eparchy of Toronto and Eastern Canada), author of this report.

 

 


 

 

 

Українська Католицька Метрополія Канади

НАЦІОНАЛЬНА КАТЕХИТИЧНА КОМІСІЯ

ЗВІТ ПАТРІЯРШІЙ КАТЕХИТИЧНІЙ КОМІСІЇ

27 серпня 2012 р.

Мішин, Британська Колумбія

 

 

ВСТУП

Для повного розуміння цього звіту варто спершу коротко оглянути історичний, соціяльний та культурний контекст, в якому подається катехетична наука вірним нашої Церкви в Канаді.

Українські католики, число яких нараховує близько 110 тис. (порівняно з 201 957 у 1990 р., попри масову іміграцію), розкидані по всій території між Атлантичним та Тихим океанами. У п’ятьох Єпархіях у Канаді, територія якої є у 20 разів більшою за територію України, налічується 390 парохій (статистика 2008 р.).

Значний відсоток цих парохій – це невеликі парохії містечок, сіл та прерій Манітоби, Саскачевану й Альберти, до яких належить який десяток вірних. Їхні церкви побудували перші імігранти-фермери. Священики в цих провінція служать іноді аж у 7-10 парохіях. Більшість вірних проживає в декількох великих центрах: Монреаль, Оттава, Торонто, Ніагарський регіон, Вінніпеґ, Саскатун, Реджайна, Едмонтон, Калґарі та Ванкувер.

Наші парохії обслуговують 3-тє та 4-тє покоління канадців, а також 4-ту хвилю українських імігрантів, вихідців із дуже різних країн: Польщі, Сербії, Сибіру, багатьох пострадянських (російськомовних) країн, а також зі Східної та Західної України. Усе більше й більше “мішаних” подружжів, новонавернених вихідців з інших релігій, серед яких і колишні римо-католики, приносять у наші парохіяльні спільноти новий вимір. До проблем, пов’язаних із відстанню, додаються ще й мовна (українська, англійська, французька) та календарна проблеми (юліянський, грегоріянський календарі часом співіснують в одній парохії!). Коли парохіяльна спільнота розділена мовним та/чи календарним бар’єром, втрачається найважливіший аспект належності до “одного Тіла Христового” – єднання в молитві, як одна велика родина.

Наша Церква в Канаді, як і решта світу, переживає зниження народжуваності (як правило, все менше й менше хрещень) та зменшення зацікаленості релігійними речами. Фінансові проблеми (треба працювати, щоби вкорінитися в Канаді; треба працювати більше, щоби мати більше; треба працювати на двох роботах, щоби звести кінці з кінцями) розвертають увагу від духовного до матеріяльних потреб та бажань. Спорт (наприклад, хокей) і соціяльна діяльності часто стають важливішими за богослуження, навіть недільні. Це серйозна проблема, тож для того, щоби катехизація була ефективна, вона має бути вкорінена у досвідченні Христа через літургійну молитву у спільноті.

Ранні конфлікти між католиками і православними, невизначеність тотожності й почуття неповноцінності (якщо ми – не римо-католики і не православні, тоді хто?) посприяли відходу багатьох вірних, які стали або римо-католиками, або православними, або ж цілком відійшли від віри. Протягом багатьох десятиліть ми вчили наших дітей, використовуючи римо-католицькі катехитичні матеріяли, тому не дивно, що в Римо-Католицькій Церкві вони почувалися як удома. Літургійне життя нашої Церкви стало дуже прозахідним, Вечірня й Утреня практично зникли з життя більшості парохій, позбавляючи віруючих багатого джерела катехизації, що лежить у текстах цих богослужень.

Можливо, цей короткий неповний огляд допоможе зрозуміти кілька особливих завдань катехитичної науки в Канаді, а також краще побачити й оцінити ті успіхи, що були досягнуті, незважаючи на перешкоди.

Канадська національна катехитична комісія (КНКК) складається з єпархіяльних катехитичних директорів з п’яти наших єпархій: Віра Чайковська та Вікі Адамс (Архиєпархія Вінніпеґу), о. Андрій Чорненький (єпархія Нового Вестмінстера), Ґлорія Ґрін і сестра Еммануїла Харишин, сндм (єпархія Едмонтона), сестра Маріка Кондеревич, сндм та сестра Бонні Комарницька, сндм (єпархія Саскатуна і співдиректори КНКК), Ірина Ґаладза (єпархія Торонта та Східної Канади). Преосвященний митрополит Лаврентій Гуцуляк є духовним керівником КНКК, а о. Стефан Войціховський – його радником. Комісія щороку проводить зустрічі, зазвичай у Вінніпезі.

У визначенні місії КНКК читаємо:

Місія Української католицької національної катехитичної комісії, за дорученням Української католицьких єпископів Канади, полягає у забезпеченні керівництва в справі сприяння ефективній катехизації в Українській Католицькій Церкві на всіх рівнях: місцевому, єпархіяльному та національному.

Кожна єпархія в Канаді має Катехитичний ресурсний центр релігійної освіти,  розташований (за винятком Торонто) у приміщенні чи неподалік єпархіяльного відомства. Тільки три з них мають штатних працівників на повній або півставки, в інших працюють виключно волонтери. Усі ці центри, бібліотеки ресурсів (книги, посібники та аудіо-візуальні матеріяли) засновані для використання в парохіяльних програмах катехизації. Зразки підручників для учнів та посібників для вчителів від різних видавців та в обох мовах доступні до ознайомлення. Також доступні додаткові матеріяли для катехитів і навчальні матеріяли для дорослих. Парохам і катехитам надають допомогу в розробці програми катехизації, яка б відповідала особливим потребам їхнього парохії. Зразки нових посібників іноді представляють на конференціях духовенства. Батьки, котрі займаються домашнім навчанням дітей, є ще однією групою, що користає з ресурсів центру. Деякі центри публікують квартальні або щомісячні бюлетені для поширення в парохіях, пропонуючи також електронну версію, яка містить посилання на корисні Інтернет-ресурси. Ці центри фактично надають підтримку парохам і парохіяльним катехитам, а також українським католицьким школам. Деякі роблять ще більше, організовуючи освітні семінари для духовенства з актуальних питань, таких як біоетика, або ж великі єпархіяльні заходи, наприклад, низку розмов для дорослих, дитячі табори і навіть програми підготовки до шлюбу. Офіс в Едмонтоні проводить програму “Розділене горе”, а сестра Маріка надає духовне провідництво в офісі Саскатуну. Торонтонський Центр розіслав усім парохім інформаційні пакети про контрацепцію, природне планування сім’ї, допоміжні репродуктивні технології, а також організував для духовенства Студійний день з питань біоетики. Таким чином, наші катехитичні центри часто виходять за рамки основного мандату офісу, щоби задовільнити інші освітніх та духовні потреби.

Катехитична освіта в Канаді є величезною проблемою. Тільки єпархії Саскатуна вдається зберегти поточну програму формації світських осіб, приєднавшись до програми трьох римо-католицьких єпархій та аборигенів римо-католиків. На це треба присвятити 10 вихідних на рік протягом двох років, на даний час вони є на першому році зі своєю шостою групою. Сестри Бонні і Маріка організовують у вихідні дні лекції зі східно-християнських студій для 16-ти українських католицьких учасників. Половина випускників цієї чудової програми стали катехитами. Незважаючи на величезний вклад сестер у формацію світських осіб, програма є дуже слабкою, оскільки покладається на фінансування від римо-католицької організації “Католицькі місії в Канаді”. Фінансування надається на один рік і може припинитися в будь-який момент. Вже звучали натяки, що настає пора, коли інші, більш бідні церкви потребують підтримки. Якщо фінансування зникне, з ним зникне й програма формування світських осіб.

Лише окремим парохіям пощастило мати сестер-служебниць або монахів, котрі беруть участь у парохіяльній катехизації. Багатьом парохіям вдається знайти волотерів, готових присвятити свій час на підготовку й проведення програм і нераз подорожувати на великі відстані, щоби взяти участь у програмі формації. У кращому випадку, деякі відвідують нечасті семінари, які проводять у всіх єпархіях. Волонтери – це зазвичай професійні вчителі, диякони, випускники семінарій або дружини священиків, які вміють зробити відмінну роботу за допомогою якісних посібників та ресурсів для вчителя. Катехитів заохочують прослухати літні курси Інституту ім. митр. Андрея Шептицького або “он-лайн” курси протягом року. Національної системи сертифікації для катехитів не існує. Остаточно за забезпечення присутності в парохії катехита з відповідним знанням та матеріялами для якісної програми навчання відповідає парох.

Всі вчителі, що працюють в римо-католицькій шкільній системі (Альберта й Онтаріо) мають пройти курс релігійної освіти. Вчителі в школах східного обряду в рамках цієї системи також проходять такий курс, однак від них не вимагається брати додаткові курси зі східно-християнської традиції. З цієї причини багато вчителів (декотрі з них є римо-католиками або ж узагалі не є практикуючими членами Церкви) слабо підготовані до викладання правд віри у контексті східної духовності. Працівники цих шкіл проходять інструктаж на невеликих семінарах під час днів професійного розвитку або на нарадах, проте це навряд чи відповідає вимогам. У кращому становищі є школи, в які приходять священики та надають цінну підтримку, але це не є достатнім, оскільки парохам часто не вистачає часу, необхідного для систематичного відвідування шкіл. Катехитичної літератури в шкільних бібліотеках дуже мало, до того ж вона зазвичай припадає пилом, оскільки вчителі настільки перевантажені різними обов’язками, що на вивчення додаткових матеріялів, окрім навчального посібника до учнівських підручників, у них бракує часу. Шкільні ради дають чіткі вказівки щодо того, скільки часу та грошей можна витратити на професійний розвиток, обмежуючи таким чином види і кількість підтримки, що можуть отримати вчителі протягом навчального року.

Різні катехитичні програми для всіх вікових груп (у тому числі для дорослих) були розроблені в наших єпархіях, відповідно до конкретних потреб їхніх парохій. Ці потреби настільки різноманітні, що їх забезпечення вимагає неабиякого творчого підходу.

Дитячі програми відрізняються від традиційних організованих за віком уроків через викладання для змішаної вікової групи. Традиційні уроки переважно відбуваються в денних школах та при великих міських парохіях. Більшість з них використовують матеріяли серії “З нами Бог”, що є дуже практичним, адже вони видані обома мовами: українською та англійською. Дехто користується чудовими додатковими матеріялами з ПХОК (Православної християнської освітньої комісії), особливо для підготовки до Першої Сповіді.

Незначна кількість дітей у невеликих містечкових і сільських парохіях (одна дитина чи двоє, або й 15-20 дітей, якщо пощастить) зумовлює “однокімнатне” навчання, де вчителям доводиться підбирати програму відповідну для всіх вікових категорій класу. У таких випадках дуже часто вдаються до тематичного підходу, наприклад: історії зі Старого та Нового Завітів, церковні свята, ікони, історія Церкви, Таїнства тощо.

Різного роду “табори” успішно забезпечують дітей та молодь якісною програмою катехизації, особливо корисною для тих, у кого нема доступу до парохіяльних чи шкільних програм. “Канікули з Ісусом” (щорічний тижневий табір, що відбувається під час весняних канікул) і “Веселощі під сонцем зі святими” (щорічний тижневий табір літнього денного табору), що відбуваються в Торонтонській єпархії, стали настільки успішними, що не можуть вмістити всіх бажаючих. Літні табори також відбуваються в єпархіях Нового Вестмінстера, Едмонтону та Саскатуна. Деякі парохії Вінніпезької архиєпархії мають власні літні програми. Досвід показав, що ці однотижневі табори часто корисніші для дітей, ніж нерегулярні відвідування занять у недільній школі.

На жаль, більшість парохій пропонують уроки катехизму тільки для дітей до восьмого класу, а для багатьох лише в другому класі (Перша Сповідь). Багато молодих людей отримують релігійну освіту в римо-католицьких середніх школах деяких провінцій. На парохіях навчання молоді часто має форму реколекцій, табору чи неформальних зустрічей, де катехитичні розмови є частиною ширшої програми. Вівтарна прислуга і Діти Марії також мають катехизацію на своїх зібраннях. У деяких єпархіях Відділ служіння молоді відповідає за надання підтримки парохіяльним освітнім програмам для молоді. ЄДНІСТЬ, національна молодіжна проща/реколекції та Всесвітні дні молоді служать джерелом натхнення для нашої молоді, яка завдяки участі в цих подіях зростає у вірі.

В останні роки все більше уваги приділяється катехизації дорослих, оскільки самі дорослі виразили зацікавлення та бажання зростати в пізнанні своєї віри. На парохіяльному рівні відбуваються щомісячні лекції, зустрічі груп із вивчення Біблії, засновані книжні та кіноклуби. Усе це дає можливість поглиблювати знання, не вимагаючи великої посвяти часу, що є основною проблемою для працюючих дорослих, особливо для батьків. Деякі парохії позичають своїм вірним компакт-диски та DVD-диски з катехитичними матеріялами, що є особливо популярним і ефективним, адже їх можна переглянути вдома, коли випадає вільна хвилина, або прослухати в машині під час довгих поїздок на роботу. Деякі парохії мають організовані невеликі бібліотеки або ж проводять книжні ярмарки, пропонуючи широкий вибір духовної літератури. Іноді організовується серія зустрічей-розмов, як це було торік у Вінніпезі, де в п’ятьох різних церквах відбувалися одноденні сесії на різні духовні теми. На парохіях Торонтонської єпархії зауважили, що ці розмови є особливо успішними у поєднанні з богослуженнями, наприклад Вечірнею.

Батькам також рекомендується взяти на себе роль катехита в сім’ї – у домашній церкві. Їм пропонують матеріяли, які допоможуть вчити дітей про основні свята, пости і пов’язані з ними традиції. Такі публікаціх як “Духовна Пожива” (Soul Food) подають короткі, легкі для сприйняття катехитичні тексти, з яких сім’ї вчаться, як жити у вірі в канадському культурному середовищі.

Програми для різних поколінь забезпечують катехитичні потреби трьох вікових груп – дітей, молоді та дорослих. Покоління Віри (ПВ), розроблена на основі римо-католицької програми, має за мету поєднати парохіяльні родини для спільного досвіду віри й формування спільноти. До цієї програми входить спільна молитва, трапези, різні навчальні заходи, а також пакет з матеріялами для закріплення й поглиблення знань удома. Щорічні сесії п’ятирічного циклу охоплюватимуть конкретну тему, наприклад, Церковні Таїнства, свята і пости, Літургію тощо. Три парохії в Саскатуні самостійно виконуватимуть програму, в той час як Управління релігійної освіти запровадить її в чотирьох сільських парохіях. У Новому Вестмінстері, Релігійно-освітній центр щороку проводить у єпархії сесії ПВ, в яких беруть участь різні парохії. Монреальське деканство організувало сесію для парохій цього міста. Проведення сесій ПВ вимагає участі добре вишколених помічників, які мусять присвятити немало часу на підготовку. Для декого вказівки подані в пакеті програми виявилися складними до виконання та недостатньо інформативними. Виявилося також, що деякі заходи неможливо втілити в рамках місця та часу, в яких вони б мали відбуватися. Таким чином, ПВ майже завжди вимагає значної посвяти часу на внесення необхідних змін. Звичайно, вона вартує потрачених зусиль, однак не так багато парохій мають достатню кількість людських ресурсів для проведення передбачених програмою шести-восьми сесій на рік.

Катехизація всієї парохії – це ще один спосіб, в який окремі парохії проводять навчання для всіх вікових груп. Він чудово працює в неділю, коли більшість парохіян присутні на Божественній Літургії. Після Літургії та короткої перекуски діти і молодь ідуть на урок у своїх групах, а дорослі в той час можуть насолоджуватися кавою, водночас слухаючи приготовану для них сорокахвилинну презентацію. Зазвичай учасникам також роздають додаткові матеріяли для домашнього читання. Невимушеність і гнучкість цього підходу, що не вимагає великих часових затрат, роблять його дуже привабливим для сучасного покоління дорослих. І хоч щомісячні сесії можуть видаватися недостаніми, їх нескладно реалізувати й добиватися кумулятивного ефекту протягом багатьох років.

Важливою частиною нашого служіння є співпраця Єпархіяльних катехитичних відділів з іншими організаціями, такими як єпархіяльна Ліга жінок та молодіжні організації, які можуть отримати велику користь з матеріялів, що пропонують ресурсні центри. Там, де денні школи існують в рамках римо-католицької шкільної системи, ми зібрали директорів цих шкіл для вирішення спільних проблем.

Хороші відносини з нашими римо-католицькими братами й сестрами є ще однією важливою роллю наших катехитичних центрів. У римо-католицьких школах та парохіях, зацікавлених у вивченні Української Католицької Церкви пропонуються екскурсії по наших храмах, а також різні навчальні матеріяли.

Інститут східно-християнських студій ім. митр. Андрея Шептицького є життєво важливим для нашої Церкви в Канаді. Це потужний ресурс для наших катехитів, яких заохочують до участі в Літніх курсах Інституту, що проводяться в Оттаві й Едмонтоні, а також в курсах он-лайн. Наша Національна катехитична комісія має особливі відносини з ІМАШ, оскільки директор Інституту, о. Стефан Войціховський, є радником комісії.

Відносини Канадської національної катехитичної комісії та Патріяршої катехитичної комісії є відносно новими, але дуже відкритими. Члени нашої комісії допомагали в розробці катехитичних матеріялів в Україні та викладали на сесіях Катехитичного інституту. Невдовзі після того Патріярша комісія слідкувала за публікацією матеріялів українською мовою, котрі, зважаючи на зростання числа імігрантів з України, стали дуже корисними в Канаді. Переклавши українською мовою деякі чудові православні катехитичні матеріяли, які ми використовували в Канаді, Патріярша комісія легалізувала їх використання в нашій Церкві. Дуже важливим є те натхнення, з яким Патріярша катехитична комісія ревно працює над збільшенням кількості катехитичних матеріялів, таких як новий катехизм і програма для катехуменів, розроблена саме для нашої Церкви. Крім того, підтримка, надана Катехитичним комісіям Канади (та інших країн), розвіяла відчуття, що ми працюємо в ізоляції і дала відчуття тотожності в приналежності до більшої Церкви.

Катехизація в Канаді стикається з серйозними викликами, однак уже може похавалитися значними досягненнями, частина яких була згадана раніше, а решта буде озвучена наприкінці цього звіту.

Попри релігійну свідомість у минулому, Канада сьогодні, на жаль, стала цілковито протилежною. Українські католики, занурившись у це секуляризоване й плюралістичне суспільство, змушені переймати від нього те, що добре. В однорідній Україні вся країна відзначає основні свята у той сам час. Релігійні свята є частиною її культури. Навіть ті, хто не дуже або взагалі не вірить, опинившись в атмосфері свята, не можуть його ігнорувати. У Канаді натомість наша Церква є маленькою краплею у великому морі. Тут відзначання свят вимагає свідомого зусилля і планування заздалегідь, наприклад, якщо треба взяти вихідний на роботі, щоб святкувати за юліянським календарем. Якщо свята припадають на будні дні, їх або пропускають, або пересувають на неділю, через що втрачається катехизація, закладена у святкових текстах.

Канадських вірних потрібно вчити, а тоді наново вчити про нашу східно-християнську тотожність. Це складний процес в умовах, де церква десятиліттями намагалася сформувати свою тотожність, але в процесі формування, здається, втратила її в багатьох ділянках. За обставин, в яких один священик обслуговує кілька сільських парохій, не залишається часу ні на що, окрім найнеобхіднішого в літургійному житті – Божественної Літургії, переважно скороченої, щоби священик встиг на Літургію в іншій парохії. Це призвело до того, що процесія з виносом Плащаниці відбувалася аж Великоднього ранку, оскільки жодних відправ у Велику П’ятницю не було. З часом ця практика стала нормою та глибоко вкоренилася у житті вірних. Необхідною складовою катехизації є багате літургійне життя. Без нього катехизація залишається лише в голові й не доходить до серця, а без серця віра не має де вкорінитися.

Для вдосконалення освіти та перепідготовки за уніфікованою схемою по всій Канаді вкрай необхідні нові катехитичні ресурси, саме тому Національне управління з розробки навчальних програм є дуже потрібним. Хоча матеріяли, розроблені в Україні, були корисними, їх треба перекласти та внести зміни, щоби достосувати до іншого культурного контексту. Прикладом тут є чудовий посібник для підготовки дітей до першої сповіді, де припускається, що дитина ніколи не приступала до Святого Причастя, оскільки практика причащання дітей від Хрещення і після нього ще не стала нормою в Україні. У Канаді ця давня практика прижилася й поширюється, таким чином посібник повинен враховувати цей аспект й зосередитися на відмінності, де до Причастя приступає не просто дитина, а дитина, яка тепер бере на себе повну відповідальність за свої дії. Навіть на території Канади існують культурні відмінності між східними та західними провінціями, і їх теж треба враховувати. Національна навчальна програма необхідна, щоб збалансувати ці відмінності і розробити більш уніфікований підхід.

Розробка та публікація навчальної програми потребує грошей, котрі в нашій єпархії є дефіцитом. Після того, як наші єпископи виплатять свої внески до Канадської конференції католицьких єпископів (на публікацію матеріялів, які ми не можемо використовувати) і до Патріяршого Синоду, мало що залишається на фінансування програм на місцевому рівні. Протягом останніх років звернення про фінансування потрібне для розвитку освіти в Україні відвернули увагу від підтримки необхідної вдома. Можливо, звернення про фінансування потреб Вселенської Церкви повинні розглядатися з урахуванням потреб місцевої Церкви. Більшість керівників-катехитів та їх співпрацівників (якщо такі є) – це волонтери, які часто мають ще й інші обов’язки. Такий стан справ не є постійним, оскільки їх час є обмежений. Тому, якщо ми хочемо, щоб катехитичне служіння розвивалося, то тут потрібне фінансування відповідне до людських ресурсів. Якби ґранти від канадських місій та пожертви від Ліги жінок не доповнювали те, що можуть собі дозволити єпископи, наші відділи не мали б навіть того мізерного фінансування, яке ми маємо на сьогодні.

Незважаючи на всі ці фінансові проблеми, катехизація в Канаді прогресує і базується на історичній праці сестер-служебниць Непорочної Діви Марії. Не дивно, що на чолі прогресу стоять жінки цього ордену: сестра Луїза в Україні і сестри Бонні й Маріка в Канаді, які очолюють нашу Національну катехитичну комісію. Створення НКК та її чергове зібрання відіграло важливу роль, надихнувши окремих провідників зберегти динаміку зростаючого катехитичного служіння. На цих зібраннях діляться новими ресурсами та ідеями. Обговорення поточних проблем часто приводять до їх вирішення (з певністю, через дію Святого Духа). Найголовніше, що виснаження й зневіра, які ми всі відчуваємо, розсіюються у благодатній співпраці всіх учасників.

Дуже багато було досягнено завдяки нашій спільній творчій праці. Відбувся значний розвиток навчальних програм для дорослих, зростають ширші єпархіяльні програми, значною мірою завдяки нашим єпископам, які жваво підтримували ці ініціятиви й заохочували до всесторонньої катехизації тих, хто готується прийняти Святі Тайни Хрещення і Шлюбу.

Все більше і більше парохій приймають різноманітність своїх вірних і знаходять шляхи задоволення їхніх відмінних катехитичних потреб. Завдяки літургійній віднові, що поволі охоплює всю Канаду, все більше віруючих беруть участь у богослуженнях, тим більше, що тексти надаються як англійською, так і українською мовами. Молодше покоління поступово приймає давні й забуті традиції, даючи їм нове життя в канадській культурі. Вони схиляються до більш традиційних форм посту та більш “екзотичних” богослужень, таких як Літургія Напередосвячених Дарів. Це все є результатом копіткої праці парохів і катехитів, а також природного зацікавлення молоді усім чистим і справжнім.

Не можна не згадати й позитивний вплив ІМАШ у вихованні віруючих. Завдяки цьому закладові вивчення східного християнства стало доступним для всіх, як у рамках звичайної форми навчання, так і під час Літніх студійних днів, Літнього та дистанційного навчання. Щорічні Студійні дні є винятково успішними у заохочені осіб з відмінним стилем життя та походженням (римо-католики, православні та українські католики) більше дізнатися про нашу Церкву і зростати у вірі, беручи участь у богослуженнях, лекціях та семінарах.

Завдяки спільним катехитичним старанням зміцніли відносини нашої та Римо-Католицької Церков. Римо-католики прагнуть більше довідатися про нашу Церкву та молитися на богослуженнях в нашій традиції. Вони часто приходять до наших катехизаційних центрів у пошуках інформації та радо приймають запрошення приєднатися до нас в літургійних богослуженнях. Ми пройшли довгий шлях від підозрілих поглядів та питань про те, що ми справді є католиками.

Ми радіємо із досягнень минулих років (на славу Божу) і віримо в провід Святого Духа, приймаючи наші виклики. З приємним хвилюванням ми чекаємо перекладу на англійську мову катехизму “Христос, наша Пасха” та тих нових можливостей, які він відкриє для нашої програми катехизації. Ми вдячні Патріяршій катехитичний комісії за всі зусилля, а особливо за ваш інтерес до нашої роботи в Канаді. Ви для нас – радість і натхнення до праці. Даруй Вам, Господи, многая літа!