Celebrating the Resurrection of Our Lord

Playing “Hide and Seek” with God

            Today, we celebrate the glorious feast of the Resurrection of our Lord, Jesus Christ.

            Today, we sing a hymn of victory, for in our Lord’s Passover from death to life, Christ our God has brought us from earth to heaven.

            Truly, “this is the day that the Lord has made; let us exalt and rejoice in it!”

            As we celebrate Easter this year, let us reflect on God’s relationship with us, and our relationship with God, as seen through the eyes of a child, in the game of Hide and Seek.

            On that first Easter, the Good News of the Resurrection of Our Lord was first received by Mary Magdalene and the other women who went to the tomb.

Upon their arrival,

“Mary stood weeping outside the tomb. As she wept, she bent over to look into the tomb; and she saw two angels in white, sitting where the body of Jesus had been lying, one at the head and the other at the feet.

The angels said to her, “Woman, why are you weeping?” She said to them, “They have taken away my Lord, and I do not know where they have laid him.” When she had said this, Mary turned around and saw Jesus standing there, but she did not know that it was Jesus.

Jesus said to her, “Woman, why are you weeping? Whom are you looking for?” Supposing him to be the gardener, she said to him, “Sir, if you have carried him away, tell me where you have laid him, and I will take him away.”  Jesus said to her, “Mary!” She turned and said to him, “Teacher!”

Mary Magdalene went and announced to the disciples, “I have seen the Lord!” (John 20:11-16, 18).

            Our God is a God who plays Hide and Seek with Mary.

            In the game of Hide and Seek, you first pick someone to be “It” (the person to seek) then he or she turns around and counts with their eyes closed while the rest of the people hide.  Then It says “Ready or Not, Here I Come” and rushes to find everyone. The game continues until everyone is found.

            Mary was “It.” On that very first Easter morning, she was searching for Jesus, for his body which she presumed was still laying in the tomb. When she arrives and discovers that the tomb is empty, she encounters Jesus, whom she fails to recognize, taking him instead to be the gardener. Yet, it was Jesus himself, risen from the dead, the one whom she sought was found!

            In God’s version of Hide and Seek, God always wants to be found:  in his creation, in each other, in the young and the elderly, in the poor and the rich; in his word in the Bible, in prayer, in Church, in forgiveness, in the sacraments, and, in particular, in the Divine Eucharist.

            Yet, oftentimes we fail to recognize God in our daily lives. We’re like Mary. Jesus is standing before her very self, and yet she fails to recognize him. That same Jesus stands before us today, and each day. He wants a relationship with us.

            And this has always been God’s plan, from the very beginning, to be in relationship with his Creation.

Recall Adam and Eve, our first parents. God gave them everything. Yet, they were not satisfied. They wanted to be like God. Adam and Eve, in sinning by eating of the forbidden fruit of the tree of good and evil, were the first to play Hide and Seek with God. In the Book of Genesis we read:

Adam and Eve heard the sound of the Lord God walking in the garden at the time of the evening breeze, and the man and his wife hid themselves from the presence of the Lord God among the trees of the garden. But the Lord God called to the man, and said to him, “Where are you?”

He said, “I heard the sound of you in the garden, and I was afraid, because I was naked; and I hid myself.” He said, “Who told you that you were naked? Have you eaten from the tree of which I commanded you not to eat?” The man said, “The woman whom you gave to be with me, she gave me fruit from the tree, and I ate.” Then the Lord God said to the woman, “What is this that you have done?” The woman said, “The serpent tricked me, and I ate” (Genesis 3:8-13).

            Christ, the new Adam, in his resurrection has destroyed sin and death, and in this we rejoice. In the new creation, the game of Hide and Seek continues, but with a difference. God never hides his face. He is always present to share in our joys and to carry us in our troubles.

            Yet, sometimes we are the ones who choose to hide from God – in our actions and in our inactions, in our shame and disgrace, in our absence from prayer and Church, and in failing to recognize the need in each other. We need not hide. God wants to be part of our lives, to bless us and to love us.

            This Easter, may we rediscover the joy of playing Hide and Seek with the innocence of a child. We may feel that at times God is hiding. But the reality is that he always wants to be found. And at times, we may choose to hide from God. With courage and humility in our hearts, may we choose to play the game again, allowing God to find us. For this we will be blessed.

            On this holy day of the Resurrection of our Lord, I pray that God’s grace and love fills your heart, and that of your family and friends, and brings joy and peace to all people.

            Christ is Risen!

            Truly He is Risen!

 

Bishop David Motiuk

Eparchy of Edmonton

 


 

 

 

Святкуючи Воскресіння нашого Господа

Граючись у хованки з Богом

 

Сьогодні ми святкуємо славне свято Воскресіння нашого Господа Ісуса Христа.

Сьогодні ми співаємо пісню перемоги, бо через Пасху нашого Господа від смерті до життя, Христос Бог наш перевів нас від землі до небес.

Воістину, “це день, що його створив Господь, тож радіймо і веселімся в нім!”

Святкуючи Пасху цього року, розважмо про стосунок Бога до нас, і про наш стосунок з Богом, і зробімо це очима дитини, яка грає у гру хованки.

На першу в історії Пасху, добру звістку про Воскресіння нашого Господа отримала Марія Магдалина та інші жінки, які прийшли до гробу.

Після прибуття,

“Марія стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи, нахилилась вона до гробу, і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять – один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове.

І кажуть вони їй: «Жінко, чого плачеш?” – “Узяли мого Господа, -відповідає їм вона, – і не відаю, де покладено його.” Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус.

І каже їй Ісус: “Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?” Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: “Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, – а я заберу його.” Мовить до неї Ісус: “Маріє!” А та обернулась та до нього по-єврейському: “Раввуні!” – що у перекладі означає: “Учителю!”.

І пішла Марія, щоб звістити учням: “Бачила я Господа”, -та й що він це їй повідав. (Ів. 20, 11-16, 18)

Наш Бог є Богом, Який грає у хованки з Марією.

У грі в хованки спершу визначаєм когось хто має шукати, а тоді він чи вона обертається і з заплющеними очима рахує аж доки всі інші не заховаються. Тоді шукач каже: “Готові чи ні, я вже йду” і кидається всіх шукати. Гра триває доти, доки всіх не знайдуть.

Марія якраз і була шукачем. У цей перший Пасхальний ранок вона шукала Ісуса, шукала Його тіла, яке, як вона припускала, все ще лежало у гробі. Коли вона прийшла і побачила, що гріб порожній, вона зустрічає Ісуса, Якого не впізнала, бо прийняла його за садівника. Так, це був сам Ісус, воскреслий з мертвих – той, кого вона шукала був знайдений!

У Божій версії гри у хованки Бог завжди хоче бути знайденим: в його творінні, одне в одному, в молодих і старших, в бідних і багатих, в Його Слові в Біблії, в молитві, в Церкві, в прощенні, в таїнствах, і, особливо, в Святій Євхаристії.

Часто буває, що ми не впізнаємо Бога в нашому житті. Ми подібні до Марії. Ісус сам стоїть перед нею, а вона не може впізнати Його. Той самий Ісус стоїть перед нами сьогодні, і кожного дня. Він хоче з нами стосунків.             

В цьому завжди й полягав Божий план, зі самого початку – бути у стосунках зі своїм творінням.  

            Згадаймо Адама і Єву, наших перших прародичів. Бог дав їм усе. Але вони не вдовольнилися цим. Вони хотіли бути як Бог. Адам і Єва, впадаючи у гріх через споживання забороненого овочу з дерева пізнання добра і зла, були першими, хто грав у хованки з Богом. В книзі Буття читаємо:

“Адам і Єва почули луну від Господа Бога, що ходив собі садом під час денної прохолоди, і сховався чоловік із своєю жінкою від Господа Бога серед дерев саду. Тоді Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: Де ти? Той відповів: Я чув твою луну у саді й злякався, бо я нагий, тож і сховався. Він же сказав: Хто тобі сказав, що ти нагий? Чи не їв ти з дерева, що я наказав тобі не їсти? Чоловік відповів: Жінка, яку ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені з дерева, і я їв. Тоді Господь Бог сказав до жінки: Що ти це наробила? Жінка відповіла: Змій обманув мене, і я їла. (Бут. 3, 8-13)

Христос, Новий Адам, у своєму воскресінні зруйнував смерть і гріх. З цього ми радіємо. В новомі творінні гра у хованки продовжується, однак з однією різницею. Бог ніколи не ховає свого лиця. Він є завжди присутнім, щоб розділяти з нами наші радості і нести разом з нами наші труднощі.  

Так, іноді ми є тими, хто обирає втечу від Бога – через наші вчинки і нашу бездіяльність, через наш сором і ганьбу, через нашу відсутність на молитві і в Церкві, і через нашу неспроможність побачити потреби одне одного. Ми не повинні ховатися. Бог хоче бути частиною нашого життя, щоб благословляти нас і любити нас.

Відкриймо наново цієї Пасхи радість гри у хованки з дитячою невинністю. Нам може здаватися іноді, що Бог ховається. Однак в дійсності Він завжди хоче, щоб Його знайшли. Але іноді ми можемо вирішити сховатися від Бога. З відвагою і покорою в наших серцях, обираймо цю гру знову і знову, дозволяючи Богові знаходити нас. За це ми будемо благословенні.

У цей святий день Воскресіння нашого Господа, молюся, щоб Божа благодать і любов наповнила ваші серця, серця ваших рідних і друзів, і принесла радість і мир всім людям.

 

Христос воскрес!  Воістину воскрес!

 

+ Давид Мотюк, Єпарх Едмонтонський